Фільм Д. В. Ґріффіта „Народження нації“ — один з найбільш шанованих і, разом з тим, найбільш критикованих в історії кінематографа. Він вартий уваги тим, що має всі підстави викликати часом кардинально протилежні відгуки.
Попри те, що фільм було знято за твором з явним відтінком расизму, Ґріффіт, зрештою, залишався індиферентним цій темі. Однак цей факт зіграв з ним злий жарт, перетворивши його на об'єкт постійних суперечок, що не вщухали протягом практично ста років. Але за всі ці роки ані технічний бік картини, ані гра акторів не піддавалися критиці. Ґріффіт вкотре виявився більш цікавим своїми візуальними ефектами, ніж глибиною ідеї, і щодо цього заклав стандарти сучасного Голівуда.
Відверто кажучи, „Народження нації“ — перша історична епопея, яка довела, що навіть у повній тиші глядачі можуть витримати тригодинну драму. Поряд із незліченними мистецькими інноваціями Ґріффіт, по суті, створив сучасну мову кінематографа, і хоча деякі елементи „Народження нації“ можуть здатися старомодними, практично в кожній сучасній кінострічці можна помітити схожі з нею риси як образів, так і композиції. Ґріффіт відкрив для кінематографа ефектні великі плани, стоп-кадри та інші можливості кінокамери, паралельний монтаж, нарізку кадрів, комбіновані зйомки та інші способи монтажу. Також вперше для фільму було спеціально написано музику.
Перша частина фільму розповідає про життя рабів в Америці до Громадянської війни. Глядачі знайомляться з двома родинами — півничанами Стоунменами та південцями Кемеронами. Сюжет поданий через історії цих родин та їхніх служників, демонструючи найгірші стереотипи расизму. Коли нація роздроблена війною, раби та прибічники скасування рабства розглядаються як руйнівна сила. Расизм фильму плавно зростає в другій частині, де мова йде про реконструкцію Півдня після Громадянської війни та розквіт руху ку-клукс-клану, члени якого показані справжніми героями. Буде нерозважливо заявляти, що Ґріффіт надмірно перевантажує сюжет історією кохання на тлі расової війни. Але саме вона змушує переживати людські емоції.
Поза сумнівом, „Народження нації“ — найсильніший інструмент пропаганди. Здається, можна зробити єдиний висновок — що лише ку-клукс-клан може зберегти єдність нації, тому не дивно, що з моменту виходу фільм викликав бурі емоцій. Заперечення надійшли з боку Національної асоціації захисту кольорового населення, здійнявши справжній бум, і Ґріффіт дав свою відповідь на критику в новому і претензійнішому фільмі „Нетерпимість“ (1916). Проте й досі „Народження нації“, попри свій зміст, залишається шанованою і цікавою кінострічкою. До речі, у 1921 році фільм був перемонтований — Ґріффіт вставив додаткові інтертитри, де всіляко намагався довести свою особисту непричетність до відродження расизму (саме це версія фільму представлена за посиланням).
Наостанок приведу три причини, через які я після тривалих вагань вирішив таки викласти субтитри до цієї стрічки (окремо від того, що вона входить до авторитетного списку Стівена Шнайдера „1001 фільм, який ви повинні подивитись“).
По-перше, фільм „Віднесені вітром“ Віктора Флемінга так само вважається расистским, що не перешкоджає йому перебувати серед найкращих за всю історію кінематографа — за думкою як критиків, так і глядачів.
По-друге, у „Триумфі волі“ кожен бачаючий має змогу протягом майже двох годин спостерігати шабаш навіть не вигаданої, а справжньої погані. Втім Лені Ріфенталь ніколи не звинувачували у прихильності до нацизму (не вірите — спробуйте згадати хоч якийсь „шедевр“ відвертих прибічників Гітлера серед митців… або принаймні самих тих прибічників; усіх забуто і поховано разом з їхньою „творчістю“), а сам фільм, наскільки мені відомо, навіть використовується як навчальний матеріал — насамперед як приклад операторської майстерності.
І по-третє: звісно, у українського суспільства є значні проблеми, але расизму серед них не було і немає („Сідай, синку, я й так бачу, що ти не москаль“).
Та й таке…
yts.rs/movie/the-birth-of-a-nation-1915P.S. Коли робота над перекладом добігала кінця, натрапив у титрах на „арійське право первородства“. Навіть не дуже здивувався — і так знав, що арійську маячню вигадав не Гітлер, а якийсь із лордів Чемберленів, не знав тільки, коли саме (та не дуже й хотілося дізнаватися). Тепер ясно, що ця бридня була розповсюджена ще раніше, ніж біснуватий підчепив в окопах більшовицьку заразу.
Народження нації (Д. В. Ґріффіт, 1915)
24.000 FPS
Shinobi97
@
.
5x
()
.
Сайланганга өстәү
.
Асъязманы төзәтү
